Ель «Эдит» — описание, посадка и уход, размножение

Многие садоводы довольно часто используют для украшения участка хвойные породы растений. Большой популярностью пользуются так называемые голубые ели. Один из таких сортов ­­­­­­- ель «Эдит». Она отличается изящной кроной и уникальным оттенком хвои.

(описание сорта, фото)

Ель колючая Эдит. Крона у деревца очень ровная, коническая, привлекательная, стройная — в высоту эта ель достигает около 12 м, иногда чуть больше. Она медленно растет: десятилетняя ель редко превышает 2 м в высоту. Короткая серебристая хвоя с голубым оттенком растет на побегах очень плотно, но сами ветви не густые, поэтому крона получается рыхлой, живописной.

Декоративность. Великолепная небольшая ель выглядит очень эффектно, как будто ее крона покрыта тонким слоем инея, маленькие хвоинки имеют приятный серебристый, почти белоснежный оттенок. Привлекательно выглядят небольшие ягодообразные шишки на этой ели.

Использование. Хороша для небольших садов, деревце прекрасно подходит для альпинариев и для одиночных посадок, ее светлая хвоя интересно смотрится на фоне темно-зеленого газона.

Характеристика растения. Влажность воздуха и почвы должна быть хорошей для правильного развития ели. Ей нравятся свежие плодородные почвы, супеси и суглинки, желательно кислые. На солнце ее окраска будет ярче, а рост быстрее. Не любит засоления, сухости почвы и застоя воды. В засушливое лето ель поливают часто и обильно, а также увлажняют крону. 

Підбір рослин

Тільки на підходящому місці, рослина розкриє усі свої декоративні якості, ефектно зацвіте, дасть рясні плоди чи забарвиться у надзвичайно яскравий колір восени. Якщо є можливість, краще звернутися за допомогою до спецаліста — ландшафтного дизайнера, перевіреної фірми з озеленення. Це допоможе уникнути неприємни сюрпризів і помилок.

При купівлі рослини в магазині інформацію про неї можна отримати у продавця і вивчити примітки, вказані на етикетці.

Распространение

Известно, что в качестве исходного растения для селекции использовалась колючая ель «Хупси». «Эдит» отличается от нее внешним видом, и в то же время схожа в требованиях к посадке и уходу.

Ареал голубой ели ограничен зоной умеренного и холодного климата. Дерево плохо переносит приживается в местах с жарким климатом, плохо переносит дефицит воды.

Ель «Эдит» выведена искусственно, поэтому выращивается и распространяется в основном через питомники. Она хорошо растёт рядом с лиственными породами деревьев, особенно дубом и буком. Из хвойных пород в качестве соседа для ели «Эдит» подходит пихта.

Как купить саженцы ели колючей Эдит

в питомнике «Сибирский сад»

В нашем питомнике купить саженцы ели колючей Эдит можно на открытых торговых площадках и в магазинах питомника. Адреса, график работы, телефоны торговых точек смотрите в разделе «Контакты» (в верхнем меню).

Питомник Сибирский сад реализует саженцы оптом и приглашает к сотрудничеству организации, занимающиеся продажей саженцев, ландшафтным дизайном, а также организаторов совместных покупок. С условиями сотрудничества можно ознакомиться в разделе «Оптовикам» (в верхнем меню).

Особенности агротехники

Как и большинство колючих елей, этот сорт имеет высокую морозоустойчивость (пригоден для выращивания в 3-й зоне), а также успешно сопротивляется загазованности городского воздуха. Может расти в условиях затенённости, но предпочитает солнечные места. В них крона становится значительно пышнее, а цвет хвои приобретает особую голубизну.

Требования к почве тоже достаточно стандартные: хорошо дренированная, слабокислая, желательно с высоким содержанием песка. Эдит больше, чем многие колючие ели, нуждается в своевременном поливе, плохо переносит пересыхание грунта. В первые годы жизни ёлочкам необходим регулярный «душ» в случае, если установилась жаркая, сухая погода.

Вічнозелені рослини

Місце для вічнозелених листяних та хвойних рослин потрібно обирати особливо старанно. Вони потребують теплих, захищених від морозних зимніх вітрів місць, і родючого, непосшливого грунту. Також потрібно мати на увазі, що призакладці саду на відкритій сонячній ділянці, хоча б на першому етапі його реалізації необхідно обмежити посадку цих чутливих рослин. Слід зачекати, поки швидкоростучі і невибагливі рослини не створять тихі і теплі місця. Практично в будь-якому, навіть маленькому, але існуючому вже декілька років саду, можна знайти місце з умовами, що підходять різним рослинам.

Размножение

Самый простой способ получить саженец для посадки — приобрести его в специализированном питомнике. При выборе растения необходимо обратить внимание на его внешний вид. Качественный саженец обладает следующими признаками:

• ровный ствол без признаков деформации;
• свежая блестящая хвоя без признаков осыпания;
• на кончиках ветвей имеются побеги прироста;
• молодые веточки упругие, при нажатии гнутся и не ломаются.

При желании Ель Эдит можно вырастить самостоятельно из семян или с помощью черенков.

Семена для посадки собирают в конце осени. Их отделяют от шишек и замачивают на сутки в чистой воде. После этого семена пересыпают влажным песком и хранят в холодном месте.

Подготовленные семена высаживают в парник в начале апреля. Для лучшей всхожести почву покрывают слоем опилок. На них укладывают семена и накрывают вторым слоем опилок. В открытый грунт саженцы пересаживают через три года после посадки.

Веточки для размножения черенкованием, как правило, заготавливают в апреле. Но некоторые садоводы придерживаются мнения, что черенки, заготовленные в конце августа, лучше приживаются и более морозостойкие, за счёт уже образовавшегося слоя древесины.

Заготовленные черенки аккуратно освобождают от хвои в нижней части и помещают в питательный раствор на 12 часов. Для приготовления раствора используют препарат «Эпин». Его разводят водой в пропорции 6 капель на 200 мл. воды.

Пока черенки замачиваются, необходимо подготовить материал для хранения. Для этого отлично подойдет мох сфагнум. Его обильно пропитывают водой и распределяют на поверхности пленки, предварительно разрезанной на полосы.

Черенки смачивают раствором «Корневина» и располагают нижней частью на подготовленной поверхности. Пленку сворачивают плотным рулоном, таким образом, чтобы макушки черенков находились снаружи. Полученные заготовки хранят в светлом и прохладном месте. Высадку в грунт осуществляют в начале апреля. К этому времени на черенках уже появляются корешки.

Дивимося в майбутнє

Особливо це стосується дерев та експанзивних чагарників. Маленький дуб колись стане могутнім велетом-дубом і буде домінувати над посадженою поруч карликовою ялинкою, хоча в момент купівлі вона була більша за нього.

Висаджуючи рослину необхідно знати як вона буде виглядати за декілька років та десятиліть.

Болезни и вредители

Хвоя ели «Эдит» содержит большое количество эфирных масел, запах которого отпугивает многих насекомых. Тем не менее существует группа вредителей предпочитающая именно хвойные породы растений. Наиболее часто встречаются:

• тля еловая;
• хермес зеленый елово- лиственничный;
• еловая листовертка;
• паутинный клещ;
• еловый пилильщик;
• короед.

Вредители повреждают молодые побеги, хвою, семена. Проделывая ходы в древесине, они создают благоприятные условия для развития грибковых заболеваний. Наиболее подвержена ель «Эдит» следующим болезням:

• корневая и стволовая гниль;
• некрозы коры;
• различные язвы, в том числе рак;
• еловый вертун;
• ржавчина хвои и шишек;
• шютте.

Профилактикой болезней и появления вредителей является правильный уход. Необходимо соблюдать режим полива и подкормки, своевременно делать обрезку и прореживание побегов. При выявлении пораженных участков их немедленно удаляются и сжигают. Заболевшее дерево обрабатывают фунгицидами. Для профилактики также рекомендовано опрыскивание растений медьсодержащими препаратами в начале весны.

Уход

В молодом возрасте может страдать от весенних солнечных ожогов, поэтому рекомендуется притенять молодые растения. В засушливые периоды рекомендуются поливы и дождевание водой по кроне.

Прополка

Багатолітні будяки, такі як пирій, кульбаби чи подорожник, конкурують з висадженою рослиною і їх буде важче видалити.

Перед підготовкою грунту для посадки рослин необхідно поблизу видалити з землі будяки

Підготовка місця посадки

Яма для посадки має бути відповідного розміру (фото 1).

Зазвичай яму роблять удвічі більшу, ніж ком рослини.

Верхній шар грунту завжди родючіший, ніж нижні, позбавлені майже всіх мікроелементів, як наприклад, пісок чи глина (фото 2,3).

В залежності від вимог, змішуємо місцевий грунт з компостом чи родючим садовим грунтом.

Якщо грунт бідний і пропускний, суміш, що додаєтья, має бути багатою на гумус і щільнозв’язаною, щоб затримувати воду і поживні речовини. Якщо ж навпаки, грунт тяжкий і утримує вологу, то треба його полегшити додавши пісок. У випадку повністю непроникного глинистого або мулистого, дно посадкової ями слід добре розпушити і змішати з піском чи гравієм. Така дія дозволить хоча б частково відвести воду з посадкової ями, яка інакше перетвориться на горщик без дренажних отворів. Якщо грунт дуже щільний, незайвим буде розпушити також стінки посадкової ями. Для верескових рослин грунт має мати відповідну кислотність (кислий).

Посадка и уход

Ель выращивают на слабокислом грунте. Почва должна быть хорошо дренирована.  Посадка дерева имеет свои особенности:

• Дерево сажают ранней весной в начале апреля либо в конце августа, когда пройдут жаркие дни.
• Если ель сажают группами, то расстояние между саженцами должно быть не меньше 2 метров.
• Глубина посадочной ямы составляет около 40-60 см. На дно обязательно укладывают дренаж.
• В природный грунт добавляют смесь песка и торфа.
• При посадке необходимо следить, чтобы корневая шейка находилась на одном уровне с землёй.
• После посадки приствольный круг мульчируют природным торфом.

Ель хорошо растёт и развивается в затененных местах. Но на солнечной стороне она чувствует себя намного лучше. Благодаря большому количеству света и тепла крона дерева становится особенно пышная, цвет хвои приобретает насыщенный голубой оттенок.

Полив осуществляют 2 раза в неделю отстоянной водой. В жаркие дни можно дополнительно проводить дождевание хвои из шланга или лейки.

Подкормку растения производят два раза в год. Первый раз весной, когда начинают пробуждаться почки. Второй раз в конце лета, начале осени. В качестве подкормки можно использовать любое удобрение для хвойных пород. При выборе препарата необходимо учитывать:

• В составе удобрения должно быть не менее 10 микроэлементов, обязательно должен присутствовать магний.
• Азота должно быть минимальное количество

Еще одним важным моментом ухода является прореживание кроны. Она осуществляется ранней весной, до того, как начнут просыпаться почки. Необходимо удалить все старые и засохшие ветки.

Если деревьев расположены близко друг к другу, соприкасающиеся ветки также необходимо проредить.

Підготовка кореневої системи — рослини в контейнерах

Рослину обережно виймаємо з контейнера так, аби не пошкодити ком і коріння (фото 4).

Успішна посадка і подальше вкорінення рослини до великої міри залежать від якості кому.

Корені зазвичай дуже ніжні, легко ламаютья і рвуться. Не варто рослини витягати з силою з контейнеру за надземну частину. Великі контейнери можна акуратно розрізати, менші — перевернувши, злегка стукнути, тоді рослину буде легше з нього дістати. Якщо корені закручені і утворюють щільний клубок в кінці кому, частину необхідно зрізати секатором, а ті, що залишаться акуратно розправити. Це полегшить проникання коріння в грунт. Трапляється, що рослина в контейнері пересушена, тоді потрібно перед посадкою на декілька хвилин «втопити» ком у воді, аби він добре наволожився. Пересушений ком після посадки погано вбирає навіть рясний полив.

Підготовка кореневої системи — рослини з комом

Необхідно бути уважним, щоб не пошкодити ком при посадці рослини з комом в «баллоті» (загорнутому в мішковину або сітку) (фото 5). В основному це крупномірні дерева та чагарники. Важкі коми необхідно переносити з особливою обережністю, щоб не пошкодити. Сітку або мішковину, що захищає ком, знімати не потрібно.

Підготовка кореневої системи — рослини з голим коренем

Перед посадкою, корені рослини завжди треба опустити у воду на декілька годин.

Зазвичай таким рослинам обрізають корені на 15-20 см (фото 6). Гілки теж вкорочують таким же чином на висоту близько 20 см (фото 7). Ця процедура зменшує масу надземної частини, що дозволяє рослині правильно розподіляти воду в перший період після посадки.

Наповнення ями землею і утрамбування грунту

Якщо посаджена рослина була з контейнеру чи з комом, то ногами утрамбовуємо землю навколо рослини, сильніше з зовнішнього боку від кореневого кому (фото 11). У випадку посадки крупноміру, землю слід утрамбовувати шарами. При посадці рослини з відкритою кореневою системою (голим коренем) дуже важливо акуратно засипати таким чином, щоб корені були спрямовані вниз і розташовані по боках, не закручувалися і не підгинались (фото 12). Далі утрамбовуємо грунт поблизу рослини.

Також потрібно уникати можливості зміщення рослини, нахилу дерева вбік.

Гарне ущільнення грунту сприяє щільному приляганню землі до дрібних корінців, полегшує підгрунтове зрошення і убезпечує рослину від осідання після посадки.

Полив після посадки

Поливати слід великою кількістю води, щоб грунт осів і обліпив дрібні корінці. Рослина після посадки переживає шок і перший час знаходиться під загрозою висихання. Навколо посадженої рослини (дерева) треба сформувати пристовбурове коло з земляною «мискою» (фото 13). На перший час це дозволить затримати воду поблизу рослини.

Після посадки, навіть в дощану погоду рослини потребують поливу.

Мульчування

Рослини дуже добре реагують на мульчування (фото 14,15).

Частіше за все мульчують шаром кори хвойних дерев, тирсою, рідше рінню. Ця операція обмежує ріст бур’яну, а також зменшує випарування вологи з грунту. Якщо рослини висаджуються на газоні, то мульчування убезпечить їх від пошкоджень при косінні. Важливо пам’ятати, що навіть непомітні дрібні пошкодження молодих дерев в районі стовбура можуть перетворитися на серйозні ракові рани. Тому, скошуючи траву навколо дерев, необхідно це робити вкрай акуратно. Функції мульчі навколо високих чагарників і дерев можуть виконувати також грунтопокривні рослини, такі як пахізандра (фото 16), барвінок (фото 17), плющ (фото 18) чи бересклет.

Полив

Для правильного розвитку рослин необхідна вода, хоча ми часто про це забуваємо.

Одноразова велика кількість води наволожить не тільки поверхневі шари грунту, а і глибинні. Це особливо актуально в період довготривалої посухи, коли верхній зашкарублий твердий шар не дає просякнути воді глибше, а сам майже одразу після поливу висихає. Корисніше поливати рослини вранці або ввечері. Дуже гарне рішення — крапельний полив. Кожна рослина вчасно полита, а сама крапельна система вкрита під шаром мульчі або грунту. Навіть найкращі системи поливу необхідно час від часу перевіряти, чи правильно вони працюють по всій своїй довжині.

Підживлення

Перша доза добрив має бути невеликою, приблизно половина від рекомендованої. Тільки згодом, наступного року, дозу добрив можна застосовувати по рекомендації, вказаній на обгортці. Внесення мінеральних, комбінованих добрив повинно бути завершене до кінця червня. Використання добрив у більш пізній період продовжує процес вегетації рослин, що заважає їм гарно підготуватись до зими. Найкращий ефект дає використання повільнодіючих добрив (фото 19). Вони використовуються один раз, ранньої весни, невеликою дозою (для молодих кущів бл. 10 г). Добрива слід висипати у 2-3 невеликі отвори поблизу рослини.

Якщо при посадці рослини не використовувалося стартове добриво, то навесні наступного року рослині можна додати добрив.

Укриття рослин на зиму

Безліч дерев і чагарників походять з більш теплого клімату, ніж наш. Тому, вибираючи рослину, необхідно ретельно підбирати місце для посадки, а також уникати посадки таких, для яких наш клімат занадто холодний.

Найчастіше ризик замерзання загрожує вічнозеленим рослинам.

На зиму їх краще вкрити сіткою (фото 20), а основу захистити шалашиком з хвойних гілок. Троянди і ніжні листяні кущі можна вкрити шалашиками з соломи (фото 21), а найбільш чутливі — солом’яним килимком разом з тіньовою сіткою (фото 22 — укриття троянд на трельяжі).

Рослини з вічнозеленим листям чи хвоєю частіше за все під час морозів не замерзають, а висихають. Причиною є нестача доступної води. Взимку, особливо в сонячні дні, рослини витрачають вологу, а поповнити її запаси не можуть, бо поверхневий шар разом з водою в ньому, замерз.

Тому надзвичайно важливим є рясний полив вічнозелених рослин і мульчування пристовбурового кола пізньої осені.

Мульчування, крім зменшення випарування води з грунту, також захищає корені — найчутливіші до морозів частини рослини. Саме при укритті кореневої частини рослина може відростати і після підмерзання. Підстилка для укриття має бути відповідної товщини (бл. 10-15 см).

Догляд за інструментами

Доглядаючи за рослинами, слід пам’ятати про те, що садові інструменти необхідно зберігати в гарному стані (фото 23). Тоді наша праця буде набагато приємнішою!

Поделитесь в соц.сетях:

Оцените статью: (Пока оценок нет) Загрузка...